Вісник машинобудування та транспорту

Про один підхід до однорідності статистичної оцінки технічних систем

Олег Борисович Аніпко, Валерія Юріївна Тюріна, Олександр Миколайович Панкул — Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто проблему забезпечення статистичної однорідності емпіричних даних при аналізі надійності та готовності складних технічних систем. Автори виходять із тези, що статистика як наука про однорідні події вимагає суворого виділення ознак спільності об’єктів дослідження, оскільки ігнорування цього фактору веде до отримання грубих та малоінформативних результатів. У роботі проведено паралель між методами стратифікації в медицині (зокрема в геронтології) та процесами технічної експлуатації авіаційного і транспортного парку. Відомо, що в медицині статистика враховує вікові зміни організму (діти, підлітки, люди старшого віку), технічна оцінка повинна базуватися на динамічній стратифікації життєвого циклу об’єкта для врахування незворотних структурних змін матеріалів, втоми металу та накопиченого зносу.

Методологічним фундаментом дослідження виступає подальший розвиток дистрибутивного підходу, що передбачає класифікацію відмов відповідно до конкретних фізичних процесів, що привиде до змін в технічних системах, таких як корозія, вібрація, тертя та температурне навантаження. На основі аналізу стратифікації життєвого циклу, де наочно демонструється зростання базового рівня інтенсивності виділено окремі інтервали часу, які характеризуються відповідною інтенсивністю відмов, що зумовлено ремонтом. Особливу увагу приділено етапу подовженої експлуатації, де вирішального значення набувають приховані відмови, що не виявляються штатними методами діагностування.

Наукова новизна роботи полягає у розробці та обґрунтуванні критеріїв, щодо розподілу масиву даних про відмови за типами технічних систем, що в свою чергу забезпечує однорідність отриманої інформації. Розроблено показник, який дозволяє прогнозувати наявність прихованих дефектів, що вимагає виключення таких подій із загального розрахунку показників надійності.

У заключній частині статті запропоновано використовувати показники технічного використання k_ТВ та готовності kг як інструменти кількісної оцінки ефективності на чотирьох інтервалах: до першого капітального ремонту, між ремонтними циклами, до моменту списання та на етапі «продовження життя» після завершення призначеного терміну служби. Запропонований підхід дозволяє реалізувати однорідність подій на відповідних часових періодах життєвого циклу технічних систем.

Залежність тривалості завантаження твердих побутових відходів у сміттєвоз від сили затискання контейнера

Олег Володимирович Березюк — Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

Підвищення точності позиціонування маніпулятора сміттєвоза є важливим чинником забезпечення надійності та безпеки процесу завантаження контейнерів, тоді як контроль сили його затискання дозволяє мінімізувати пошкодження тари, зменшити динамічні навантаження на конструкцію та підвищити довговічність гідроприводу і кінематичних вузлів. Тому визначення регресійної залежності тривалості завантаження твердих побутових відходів у кузов сміттєвоза від сили затискання контейнера, яка може бути використана для розробки методики інженерних розрахунків параметрів механізму завантаження твердих побутових відходів у кузов сміттєвоза, є актуальною науково-технічною задачею. Мета дослідження – побудова з використанням регресійного аналізу регресійної залежності тривалості завантаження твердих побутових відходів у сміттєвоз від сили затискання контейнера, яка може бути використана для розробки методики інженерних розрахунків параметрів механізму завантаження твердих побутових відходів у сміттєвоз. Для проведення дослідження застосовано метод регресійного аналізу парних залежностей та результатів однофакторних експериментів із вибором найбільш адекватного виду функції із шістнадцяти найпоширеніших видів використовуючи критерій максимального значення коефіцієнта кореляції. Отримання рівнянь регресії здійснювалось на основі лінеаризувальних перетворень, що дозволяють звести нелінійну залежність до лінійної. Обчислення коефіцієнтів рівнянь регресії проводилось з використанням методу найменших квадратів із застосуванням розробленої комп’ютерної програми "RegAnaliz". Отримано регресійну залежність тривалості завантаження твердих побутових відходів у сміттєвоз від сили затискання контейнера, що може бути використана для розробки методики інженерних розрахунків параметрів механізму завантаження твердих побутових відходів у сміттєвоз. Побудовано графічну залежність тривалості завантаження твердих побутових відходів у сміттєвоз від сили затискання контейнера, що дозволяє наглядно відобразити дану залежність та показати достатню збіжність між теоретичними результатами та фактичними. Встановлено, що тривалість завантаження твердих побутових відходів у кузов сміттєвоза при збільшенні сили затискання контейнера зростає за степеневою залежністю.

Фізико-математичне моделювання процесу відновлення підшипників ковзання з використанням полімерів

Інна Вікторівна Віштак, Максим Олександрович Сорока — Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто проблему підвищення ресурсу та точності роботи підшипників ковзання шляхом удосконалення технологій їх відновлення із застосуванням полімерних та полімер-композиційних матеріалів. Показано, що в умовах експлуатаційних навантажень, тертя та зношування порушення геометричної точності підшипникових поверхонь істотно впливає на працездатність вузла, зумовлюючи зростання контактних напружень, вібрацій і енергетичних втрат. Обґрунтовано доцільність використання полімерних покриттів як альтернативи традиційним методам ремонту, що супроводжуються значним тепловим впливом і залишковими деформаціями.

Метою роботи є розроблення фізико-математичної моделі процесу відновлення підшипників ковзання з полімерним покриттям, яка забезпечує кількісне прогнозування контактних характеристик, напружено-деформованого стану та довговічності вузла тертя на основі обмеженої кількості фізично обґрунтованих параметрів. У межах дослідження сформовано контактну модель взаємодії системи «вал – полімерний шар – металева втулка» з урахуванням припущень лінійної теорії пружності, гладкого контакту та ізотропних властивостей матеріалів.

Запропонований математичний опис базується на рівняннях рівноваги суцільного середовища, зв’язках напружень і деформацій для лінійно-еластичної матриці полімерного матеріалу та узагальненій герцівській контактній постановці. Отримано аналітичний вираз для епюри контактного тиску, яка характеризується плавним розподілом навантаження з максимумом у центральній зоні контакту та нульовими значеннями на межах контактної області. Така форма розподілу узгоджується з фізичною природою пружного контакту та результатами відомих трибологічних досліджень.

Проведено аналіз впливу складу полімерної композиції на ефективний модуль пружності, контактні напруження та ширину зони контакту. Показано, що зміна наповнювачів і матриці полімерного матеріалу дозволяє цілеспрямовано керувати контактними характеристиками та знижувати інтенсивність зношування. Як завершальний елемент моделі запропоновано критерій працездатності й довговічності підшипника ковзання, що поєднує результати контактного аналізу з узагальненим законом зношування та дає змогу прогнозувати ресурс вузла на етапі проєктування або відновлення.

Удосконалення технології контролю і управління технічним станом муніципальних транспортних засобів в умовах інтелектуальних транспортних систем

Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

Метою дослідження є удосконалення основ функціонування автоматизованої системи контролю і управління технічним станом муніципального пасажирського автомобільного транспорту (МПАТ) в умовах формування інтелектуальних транспортних систем (ITS). Одним з основних світових напрямків удосконалення системи технічного контролю і управління МПАТ є використання інтелектуальних транспортних систем (ITS) – систем, де засоби управління, контролю і зв'язку інтегровані в АТ та об'єкти транспортної інфраструктури, а прийняття рішень ґрунтується на інформації, отриманої в реальному часі від різних джерел. Аналіз існуючої моделі технічної експлуатації транспортних засобів (ТЗ) в Україні показав, що існуюча модель контролю і управління технічним станом ТЗ сформована на базі спрощеної системи функціонування транспортної інфраструктури і вже не відповідає вимогам часу. Розроблено в роботі віртуальне підприємство автомобільного транспорту (ПАТ) «ХНАДУ - ТЕСА», яке призначене саме для вирішення виробничих завдань МАПТ з оптимізації роботи парку рухомого складу (РС) є комплексним рішенням по моніторингу і управлінню життєвого циклу етапу експлуатації РС. Запропонована модель віртуального механіка відділу технічного контролю технічної служби на основі телепатичної системи процесу експлуатації муніципального транспорту; на основі моделі віртуального механіка відділу технічного контролю здійснена можливість візуалізації роботи системи технічного контролю та управління діяльністю муніципального транспорту в режимі реального часу за допомогою формування доступного інформаційного комплексу транспортної системи міста. Для цього використано методологію об’єктно-орієнтованого підходу забезпечення в умовах формування ITS. Запропонована методологія моделювання системи технічного контролю і управління діяльністю містить такі блоки: корегування вихідної інформації; розрахунок параметрів ефективності функціонування; оптимізації параметрів технічної служби ПАТ.

Розробка методу лиття метало-піщаних композитів за полімерними моделями в контексті сучасної систематизації композиційних матеріалів

Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

В умовах динамічного розвитку композиційних матеріалів (КМ) критично необхідною є їхня наукова систематизація, оскільки традиційні класифікаційні підходи недостатні для ефективного прогнозування експлуатаційних властивостей при проектуванні таких матеріалів. У першій частині роботи представлена багатофакторна, багаторівнева схема систематизації КМ. Ця блок-схема відображає взаємозв'язок технологічних, структурних та функціональних аспектів створення матеріалу, що слугує методологічним підґрунтям для позиціонування об’єктів дослідження в межах сучасної системи матеріалознавства. На основі систематизації розроблено спосіб лиття метало-піщаних композиційних матеріалів (ЛКМ) із застосуванням ЛГМ-процесу (лиття за моделями, що газифікуються). Мета полягала у подоланні обмежень ЛГМ-процесу при отриманні конструкційних КМ із замкненими, неметалевими, заповненими комірками, та зниженні собівартості виробництва шляхом оптимізації стрижневого оснащення. Сутність інновації – принципово нове використання полімерної моделі як комбінованої формувальної та стрижневої оснастки (носія). Модель використовується для формування піщаних стрижнів з піщано-рідкоскляної суміші (CO₂-процес), які утримуються в ливарній формі та залишаються в тілі ЛКМ. Це усуває необхідність у дороговартісній традиційній стрижневій оснастці, підвищуючи економічну ефективність процесу. Розроблений спосіб використовує тонкостінні полімерні оболонки, виготовлені з ППС, 3D-друком із PLA або термоформуванням. Використано ту особливість, що для друкованих моделей можливе регулювання газотвірності за рахунок зміни товщини стінок та використання інтегрованого піщаного стрижня як внутрішньої розпірки.

Отриманий метало-піщаний композит (стрижні з густиною 1,6…2,0 г/см³ в матриці з густиною >7,0 г/см³) має істотне зменшення маси виробу без втрати міцності. Прискорена кристалізація металу через зменшення товщини стінок сприяє формуванню дрібнозернистої структури високої міцності. Армування надає виливку додаткових функціональних властивостей, зокрема підвищення опору імпульсному проникаючому руйнуванню, що є критичним для бронеперешкод і захисних споруд. Спосіб технологічно гнучкий, дозволяючи отримувати як метало-піщаний КМ, так і каркасно-комірчастий цільнометалевий виріб. Технологія спроектована для розробки легковагих модулів швидкісного будівництва захисних споруд.

Оптимізація логістики запасних частин у перевезеннях зернових культур як чинник зниження аварійності

Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджується значення оптимізації логістики запасних частин у забезпеченні надійності та безпеки автомобільного транспорту, що використовується для перевезення зернових культур. Перевезення зерна мають специфічні особливості, пов’язані із сезонними піками навантаження, високою інтенсивністю експлуатації автопарку та підвищеними вимогами до технічної готовності транспортних засобів. У таких умовах своєчасне постачання та раціональне управління запасними частинами стають критично важливими факторами, які безпосередньо впливають на рівень аварійності та ефективність перевізників. Проаналізовано типові відмови та несправності, що виникають у процесі перевезень зернових культур, а також їхній вплив на безпеку дорожнього руху. Обґрунтовано необхідність впровадження сучасних цифрових систем прогнозування потреби у запасних частинах, інтеграції телематичних технологій для моніторингу технічного стану автомобілів та створення гнучких ланцюгів постачання, здатних реагувати на сезонні коливання попиту. Особливу увагу приділено формуванню стратегічних резервів критичних деталей у регіонах з високою концентрацією зернових перевезень, стандартизації протоколів технічного обслуговування та підготовці персоналу до роботи в умовах інтенсивного транспортного навантаження. Запропоновано практичні рекомендації щодо оптимізації логістики запасних частин, які дозволяють скоротити час простоїв, зменшити кількість аварійних ремонтів та підвищити конкурентоспроможність транспортних компаній. Доведено, що системний підхід до управління запасами запасних частин у сфері зернових перевезень автомобільним транспортом є ключовим чинником зниження аварійності, підвищення рівня безпеки дорожнього руху та відповідності міжнародним стандартам транспортної надійності. Крім того, підкреслено стратегічну роль цифрової трансформації у сфері транспортної логістики, яка забезпечує прозорість процесів, підвищує рівень довіри між учасниками ринку та сприяє інтеграції українських перевізників у міжнародні ланцюги постачання. Впровадження інноваційних рішень у сфері управління запасними частинами розглядається як важливий елемент сталого розвитку транспортної галузі, що дозволяє мінімізувати ризики перебоїв у критичні періоди та забезпечити довгострокову конкурентоспроможність підприємств.

Методологічні підходи до формування тарифної політики у сфері міського паркування

Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджується формування тарифної політики у сфері платного паркування як механізму регулювання міського транспортного попиту та ефективного використання обмеженого паркувального простору. Актуальність дослідження обумовлена зростанням автомобілізації міст України, нерівномірним розвитком вулично-дорожньої мережі та перевантаженням транспортної інфраструктури, що потребує науково обґрунтованих підходів до встановлення тарифів, здатних поєднувати економічну доцільність і регуляторні функції.

У роботі проведено аналіз наукових джерел та нормативно-правових актів, які закладають механізм диференціації тарифів на платне паркування та застосування коефіцієнтів для оптимізації завантаженості паркомісць. Проаналізовано зарубіжний досвід, зокрема застосування зонального підходу, диференціації тарифів за тривалістю паркування та часом доби, а також коригувальних коефіцієнтів, що враховують попит та місцезнаходження майданчика.

Наукова новизна роботи полягає у розробці методики визначення коефіцієнта попиту на паркувальний майданчик на етапі запуску системи, коли відсутні емпіричні дані щодо завантаженості. Запропонований прогнозно-аналітичний підхід передбачає оцінку транспортної активності території, функціональної привабливості зони та містобудівних обмежень за допомогою зваженої факторної моделі. Наведено підхід до розрахунку сумарного незабезпеченого попиту, добового та годинного коефіцієнтів попиту, що дозволяє прогнозувати інтенсивність використання паркомісць та обґрунтовувати величину тарифів до впровадження платної системи.

Практичне значення дослідження полягає у створенні комплексного підходу до тарифоутворення, який забезпечує економічно обґрунтовану, прозору та адаптивну політику платного паркування, сприяє підвищенню ефективності міської транспортної інфраструктури та фінансової спроможності територіальних громад. Запропонована методика може бути використана органами місцевого самоврядування при плануванні нових паркувальних систем.

Розширені методи діагностування паливної системи високого тиску дизеля

Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто сучасні методи діагностування паливних систем високого тиску дизеля, зокрема паливної системи акумуляторного типу Common Rail. Особливу увагу приділено систематизації підходів до виявлення неполадок прецизійних компонентів, таких як електромагнітні або п’єзоелектричні форсунки та паливні насоси високого тиску (ПНВТ), що дозволяє підвищити точність локалізації дефектів.

Об’єктом дослідження є методи та засоби технічного діагностування паливної апаратури сучасних дизелів.

Розглянуто комплексний процес діагностики, що включає візуальну оцінку, аналіз кольору відпрацьованих газів, використання бортової системи самодіагностики (OBD) та інструментальної перевірку за допомогою цифрового осцилографа. Встановлено, що інтеграція цифрових технологій дозволяє відстежувати параметри корекції циклової подачі палива в реальному часі через реєстратори даних або осцилографа, що спрощує виявлення дисбалансу між циліндрами.

Описано методику безрозбірної перевірки продуктивності ПНВТ та герметичності системи за допомогою осцилограм тиску в паливній рампі. Визначено алгоритм оцінки стану електромагнітних та п’єзоелектричних форсунок через аналіз сигналів напруги, сили струму та часу активації, а також контроль витрати палива через зворотну магістраль.

Детально висвітлено етапи перевірки паливної апаратури на діагностичних стендах, що базуються на вимірюванні електричних параметрів, динамічних характеристик та гідравлічних показників у різних режимах навантаження. Доведено, що такий підхід забезпечує найбільш надійні результати при прийнятті рішення про ремонт або заміну вузлів.

Результати, висвітлені в статті, можуть бути використані для розробки структурованих алгоритмів технічного обслуговування, що дозволяють мінімізувати витрати на експлуатацію та ремонт сучасних дизелів.

До визначення маневреності шарнірно-зчленованого автобуса із самоустановлювальними колесами осі причепа

Андрій Степанович Котенко — Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

У статті досліджено особливості забезпечення маневреності шарнірно-зчленованих автобусів (ШЗА) великої та особливо великої місткості загальною довжиною до 22,0 м. У світовій практиці широко застосовуються шарнірно-зчленовані автобуси (ШЗА), проте їх експлуатація пов’язана з низкою конструктивних та експлуатаційних обмежень, зокрема щодо маневреності та стійкості руху. В Україні Правилами дорожнього руху дозволена максимальна довжина автопоїзда до 22 м, що відкриває можливості підвищення пасажиромісткості транспортних засобів, однак водночас ускладнює забезпечення нормативних показників маневреності відповідно до вимог ДСТУ UN/ECE R 36-03:2002. У зв’язку з цим актуальним є дослідження параметрів руху шарнірно-зчленованих автобусів та пошук конструктивних рішень, які дозволяють вирішити проблеми забезпечення належної маневреності та стійкості руху подібних транспортних засобів.

У роботі розглянуто особливості повороту шарнірно-зчленованого автобуса у складі автобуса та одновісного причепа. Показано, що за наявності некерованих коліс причепа під час повороту на його колесах виникають бічні сили, які спричиняють бічне відведення, а в подальшому – ковзання коліс по дорожній поверхні. Це може призвести до погіршення стійкості руху автопоїзда, тому для оцінювання максимально допустимої бази некерованого причепа запропоновано використовувати додатковий критерій – максимально допустимий кут відведення його коліс. На основі розробленої математичної моделі виконано порівняння мінімально допустимого кута складання та радіуса повороту причепа з їх реальними значеннями. Встановлено, що шарнірно-зчленований автобус з некерованим причепом базою 8 м не задовольняє вимог нормативного документа ДСТУ UN/ECE R 36-03:2002 щодо маневреності.

Показано, що у разі застосування самоустановлювальних коліс причіпної бічні сили на осі причепа наближаються до нуля. За таких умов мінімальний кут складання і мінімальний радіус повороту причепа перевищують допустимі і ШЗА задовольняє вимогам ДСТУ UN/ECE R 36-03:2002 щодо маневреності, проте відкритим залишається питання щодо стійкості руху такого автобуса, що необхідно вирішувати.

Методика проєктного розрахунку параметричного однокаскадного генератора імпульсів тиску з регульованим тиском «закриття»

Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

На основі якісного аналізу будови та принципу дії параметричного однокаскадного генератора імпульсів тиску з регульованим тиском «закриття» р2 розроблена конструкція дослідного зразка генератора. В статті описано принцип роботи розробленої конструкції та описано з обґрунтування конструктивне виконання елементів конструкції та їх взаємодія з іншими елементами конструкції. Методика проектного розрахунку розроблена на базі загальноприйнятих інженерно-наукових засад та досвіді проектування і експлуатації обладнання на базі пнемо- та гідроімпульсного приводу вібраційних та віброударних машин. В роботі представлений зразок початкових даних, що необхідний для розроблення методики проєктного розрахунку параметричного однокаскадного генератора імпульсів тиску з регульованим тиском «закриття» р2.

Грунтуючись на аналізі конструкції дослідного зразка генератора, прийнятих початкових (вхідних) даних і наведеному в літературних джерелах досвіді проєктуванні гідроімпульсного приводу та генераторів імпульсів тиску, розроблено методику проєктного розрахунку параметричного однокаскадного генератора імпульсів тиску з регульованим тиском «закриття» р2 та визначено його основні енергетичні, силові та геометричні параметри конструкції дослідного зразка як гідроімпульсного приводу так і генератора імпульсів тиску. Представлені математичні залежності дозволяють змінювати параметри генератора імпульсів тиску під відповідні техніко-економічні параметри технологічного процесу.

Також в роботі обґрунтовано використання поняття «циклового коефіцієнту імпульсу тиску», точне значення якого може бути знайдено тільки за результатами експериментальних досліджень дослідного зразка генератора імпульсів тиску. Для проектного розрахунку, ґрунтуючись на рекомендаціях дослідників гідроімпульсного приводу, використовується коефіцієнт запасу у межах 10…25 відсотків від номінального значення.

Експериментальне дослідження пружних елементів підвіски автомобіля

Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

Плавність ходу, керованість, курсову стійкість і безпеку руху транспортного засобу визначається параметрами підвіски автомобіля. На динамічні показники автомобіля, рівень комфорту та ресурс елементів ходової частини впливає відповідність силових характеристик пружних елементів підвіски розрахунковим параметрам.

У статті наведено результати експериментального дослідження параметрів пружних елементів підвіски автомобіля та визначення залежності коефіцієнта жорсткості від величини деформації. Проаналізовано теоретичний і експериментальні методи визначення жорсткості гвинтових пружин та обґрунтовано вибір стендового методу з використанням тензометричного датчика навантаження. Розроблено методику проведення випробувань із поетапним навантаженням та розвантаженням пружини з фіксацією переміщення і прикладеної сили.

Експериментально досліджено дві пружини задньої підвіски – з постійним і змінним діаметром дроту. Для кожного зразка отримано аналітичні залежності жорсткості від деформації при навантаженні та розвантаженні, визначено середньоквадратичну і відносну похибки апроксимації. Встановлено, що пружина з постійним діаметром дроту характеризується більш стабільною (квазі-лінійною) зміною жорсткості, тоді як пружина зі змінним діаметром має виражену нелінійну (прогресивну) характеристику. Виявлено наявність гістерезисних явищ, що зумовлюють відмінність силових характеристик при навантаженні та розвантаженні.

У статті наведено результати експериментального дослідження параметрів силових характеристик пружних елементів підвіски автомобіля з використанням стенду з тензометричною системою вимірювання навантаження. Визначення локальних значень коефіцієнта жорсткості в усьому робочому діапазоні деформацій пружин, а також аналіз процесів навантаження і розвантаження забезпечується запропонованою методикою, яка дозволяє оцінювати відповідність пружин нормативним характеристикам, визначати мінімальні та максимальні значення коефіцієнта жорсткості, аналізувати гістерезисні явища та залишкові деформації, виконувати підбір пар пружин з близькими характеристиками для встановлення на одну вісь автомобіля.

Отримані результати можуть бути використані для діагностики технічного стану пружин, підбору пар елементів на одну вісь, оптимізації конструктивних параметрів та налаштування характеристик підвіски транспортних засобів.

Ущільнюваність сипучих матеріалів в умовах комбінованого вібраційного впливу

Роман Іванович Сивак, Василь Іванович Музичук, Володимир Сергійович Наляжний — Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

Насипна щільність та ущільнюваність сипких матеріалів відіграють важливу роль у технологічних процесах. Хоча стиснення статичним навантаженням можна відтворити та математично описати, вплив ударів та вібрацій залишається дуже погано вивченим. Вивчення реологічної поведінки дисперсних середовищ під механічним навантаженням має стратегічне значення для оптимізації промислових процесів, де пористість матеріалу критично залежить від системного стану ущільнення. Оскільки стандартні методики оцінки ущільнюваності мають переважно якісний характер, забезпечення відтворюваності реологічних характеристик в аерованому стані як базисному рівні потребує впровадження прецизійних математичних моделей. Тому, було проведено дослідження для вивчення впливу одноосьового навантаження та вібрацій на стиснення сипучого матеріалу. Метою дослідження є комплексний аналіз ефективності комбінованого вібраційного впливу на процес ущільнення когезійного порошку каоліну H1 special. У межах роботи застосовано логарифмічну модель ущільнення, що демонструє високу якість апроксимації для тонкодисперсних систем при піковому статичному тиску, з урахуванням характеристичної довжини Янссена, коефіцієнта бічного тиску та тертя. Встановлено, що інтеграція динамічних навантажень суттєво трансформує безрозмірний коефіцієнт стисливості: від базового рівня 0,15 при статичному стисненні до 0,22 за умови осьових коливань (50 Гц, ~2g) та 0,32 при додаванні реверсивного крутильного впливу (45 Гц). Незважаючи на те, що додатковий динамічний тиск є незначним порівняно зі статичним максимумом, основним фізичним чинником виступає вібраційна рекомпакція структури, яка забезпечує зростання об’ємної щільності за рахунок застосування комбінованого режиму ущільнення. Величина тангенціального прискорення дозволяє ефективно руйнувати когезійні арки, нівелювати ефект аркування за моделлю Янссена та усувати радіальну неоднорідність щільності. Впровадження розробленої конструкції пристрою для комбінованого впливу дозволяє досягати майже подвоєння насипної щільності та забезпечувати високу гомогенність структури композитів у промислових масштабах.

Визначення раціональної технології доставки продукції рослинного походження в контейнерах між Україною та Іспанією

Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

Запропоновано вирішення актуальної науково-прикладної задачі визначення раціональної технології доставки продукції рослинного походження в контейнерах у міжнародному сполученні між Україною та Іспанією в умовах трансформації логістичних ланцюгів та обмеженої пропускної здатності прикордонної інфраструктури. Особливу увагу приділено обґрунтуванню доцільності використання контейнерних перевезень як альтернативи традиційним схемам доставки із застосуванням вагонів-зерновозів, що дозволяє мінімізувати часові втрати, скоротити витрати на перевантажувальні операції та підвищити гнучкість транспортно-логістичних процесів. Розроблено методичний підхід до формування та вибору раціональної технології доставки, який базується на побудові математичної моделі визначення сумарних витрат логістичного ланцюга. Сформована модель враховує комплекс технологічних операцій, зокрема навантаження, розвантаження, перевантаження, зберігання, транспортування, очікування відправлення та документальне оформлення. Розроблено повнофакторний план експерименту та виконана відповідна серія чисельних розрахунків. На основі отриманих результатів побудовано регресійні математичні моделі для двох альтернативних технологій доставки, що характеризуються високими показниками адекватності та статистичної значущості. Проведений порівняльний аналіз дозволив встановити, що застосування контейнерної технології забезпечує стійке зниження загальних витрат у всьому діапазоні зміни вхідних параметрів. Середній економічний ефект від впровадження запропонованого підходу становить понад 24 тисячі гривень на одну партію вантажу, а максимальний – перевищує 42 тисяч гривень. Практична цінність результатів полягає у можливості використання розроблених математичних моделей та методичного підходу в діяльності транспортно-експедиторських і логістичних компаній для оптимізації процесів міжнародних перевезень, обґрунтування управлінських рішень та формування раціональних логістичних схем.

Взаємодія транспортних підприємств у секторі вантажних автомобільних перевезень

Світлана Михайлівна Шарай, Максим Петрович Рой, Ольга Василівна Цимбал — Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

У статті розглянуто питання взаємодії транспортних підприємств на основі розподілу замовлень на виконання вантажних перевезень шляхом розрахунку запропонованих показників, що визначають ступінь сумісності замовлень. В умовах зростання попиту на автомобільні вантажні перевезення та обмежених виробничих можливостей окремих перевізників співпраця між автотранспортними підприємствами стає важливим інструментом підвищення ефективності транспортних процесів. У роботі обґрунтовано доцільність організації такої взаємодії з урахуванням організаційно-технологічної сумісності замовлень на перевезення.

Встановлено, що сумісність замовлень на виконання вантажних перевезень залежить від послідовності їх виконання у транспортному процесі та від рівня їх концентрації на заданій транспортній мережі. Запропоновано аналітичні показники, які дають змогу кількісно оцінити ступінь сумісності та концентрації замовлень, що дозволяє автотранспортним підприємствам формувати раціональні пріоритети виконання перевезень. Зазначені показники можуть бути використані для визначення доцільності та рівня взаємодії автотранспортних підприємств, зокрема під час перерозподілу замовлень і спільного використання рухомого складу.

Запропонована методика розподілу замовлень на виконання вантажних перевезень дає змогу не лише розв’язати задачу планування транспортного процесу за умов значного обсягу вхідних замовлень на транспортні послуги, а й забезпечити скорочення непродуктивних пробігів, простоїв та неефективного використання транспортних засобів. У результаті взаємодія автотранспортних підприємств сприяє підвищенню загальної ефективності вантажних перевезень і отриманню більшого сумарного прибутку всіма учасниками співпраці.

Об’єктом дослідження є процес взаємодії автотранспортних підприємств під час виконання замовлень на вантажні перевезення. Метою роботи є визначення критеріїв, що формують основу планування та розподілу замовлень на автомобільні вантажні перевезення між автотранспортними підприємствами, які взаємодіють між собою. Метод дослідження – аналітичний, заснований на аналізі часових параметрів виконання замовлень і просторових характеристик транспортної мережі.

Практичне значення роботи полягає у можливості застосування запропонованого підходу в оперативному плануванні вантажних перевезень автотранспортними підприємствами, особливо в умовах обмежених ресурсів і високої конкуренції на ринку транспортних послуг.

Дрони як ключовий елемент формування протиповітряної оборони від дронів та крилатих ракет у тилу та на полі бою

Анатолій Антонович Шиян — Mon, 30 Mar 2026 00:00:00 +0300

Дрони є ефективним інструментом для організації наступальних та оборонних дій у сучасній війні. Війна між Росією та Україною показала, що недорогі дрони можуть завдати критичної шкоди військовій техніці та цивільним об'єктам високої цінності. В результаті недорогі дрони, що використовуються для повітряних атак, стали ефективним інструментом для завдання дуже великих економічних втрат противнику. Вони також створюють великий психологічний вплив на населення, що призводить до значного фізіологічного виснаження. Такі втрати перевищують вартість самих дронів у десятки, сотні і навіть тисячі разів. Непрямі втрати можуть досягати співвідношення вартості навіть у сотні тисяч разів. Таким чином, сьогодні на полі бою з’явилася нова надзвичайно ефективна бойова зброя. Сьогодні виникла проблема розробки нових технічних систем для збиття повітряних дронів. Існуючі повітряні або наземні системи різного рівня (літаки, гелікоптери, гармати, ракети класу "земля-повітря", кулемети тощо) орієнтовані на збиття принципово різних повітряних військових платформ, таких як літаки, гелікоптери, крилаті ракети тощо. Тому ці технічні системи мають високу вартість і є економічно невигідними для збиття не лише пілотованих, а й автономних дронів. Отже, використання існуючих платформ для збиття повітряних безпілотників швидко економічно виснажує захисників. Метою статті є розробка підходів (проектів) функціонування системи протиповітряної оборони з використанням спеціальних безпілотників як для тилової оборони, так і на полі бою. У цьому випадку пропонується використовувати як існуючі безпілотники, так і технічні платформи, а також описані перспективні напрямки розвитку нових безпілотників та платформ для протиповітряної оборони. Наведено опис існуючих ударних безпілотників та проектування систем захисту від них. Пропонується створити новий клас безпілотників – мисливців за дронами – для знищення ворожих безпілотників. Детально описано деякі платформи для знищення ворожих безпілотників. Розроблено ієрархічно організовану систему організації захисту території країни від ворожих безпілотників з використанням безпілотників-мисливців з різними конструктивними деталями. Коротко описано систему організації захисту від ворожих безпілотників на полі бою. Сформовано концепцію універсальної організації ієрархічно ешелонованої організації протиповітряної оборони від ворожих безпілотників. Підкреслено, що багато платформ протиповітряної оборони можуть бути ефективними проти крилатих та/або балістичних ракет. Отримані у статті результати формують новий підхід до розробки стратегічних програм розвитку безпілотників в умовах сучасної війни.